Наше завдання не тільки плакати, а й не допустити того, щоб це повторилося, ні в одному кінці світу і, тим більше, в Україні: Вадим Рабінович з нагоди 80-річчя трагедії Бабиного Яру

Вадим Рабінович Фото з відкритих джерел

Наше завдання не тільки плакати, а й не допустити того, щоб це повторилося, щоб ніколи більше, ні в одному кінці світу і тим більше в Україні – ніколи ніхто не побачив фашистських прапорів. Таку думку висловив народний депутат України, співголова політичної партії "Опозиційна платформа – За життя" Вадим Рабінович під час виступу на пам'ятних заходах з нагоди 80-річчя трагедії Бабиного Яру, трансляцію, якого вів "Перший Незалежний".

"Ви розумієте, що сталося тут? Це треба вдуматися у все це. Дітей, жінок, людей похилого віку гнали та вбивали. І сьогодні хтось може ще сказати, що в Україні є місце фашизму? Наше завдання не тільки плакати, а й не допустити того, щоб це повторилося, щоб ніколи більше, ні в одному кінці світу і тим більше в Україні – ніколи ніхто не побачив фашистських прапорів. А що ми бачимо зараз, я не буду на цю тему говорити, не те місце. Але ви все знаєте. І наше завдання, наше з вами завдання – пам'ятати це все і працювати над тим, щоб такого більше не було", – заявив Рабінович.

Народний депутат особливу звернув увагу на те, що "Опозиційна платформа – За життя" не допустить розгулу фашизму на українській землі.

"Ніколи не буде фашизм піднімати голову в Україні, а якщо буде піднімати – доведеться відрубати її, тому що іншого шляху немає. Я не вірю в Україну, яка не пам'ятає свого Бабиного Яру. Дорогі друзі, сьогодні місце, де ми знаходимося, це місце скорботи, місце, де ми знаходимося – це місце, з якого почався страшний ось цей шлях фашизму по Європі. Таких бабиних ярів по Україні сотні. Лежачих там дітей, жінок і людей похилого віку – тисячі, десятки тисяч. Ми знаємо тільки 34 тис. прізвищ, а ще 70", – підкреслив Рабінович.

За словами нардепа, "якби ми володіли духовним зором – ми б боялися сюди підійти. Я думаю, та кров, яка тут була пролита: кров невинних дітей, кров невинних людей, я думаю, вона ще довго буде волати до помсти. Тут закінчувалося життя, але тут народилася перемога. Тут вони думали, що закінчили з людьми, вбили їх усіх, і вони далі підуть світом своїм переможним кроком. Де закінчився цей переможний крок – в Берліні у 1945 році, коли осиковий кілок вбили в гніздо цього фашизму. Я думаю, ви всі бачите тисячі портретів, подивіться – це діти, які хотіли жити. Це діти, які хотіли жити, процвітати, посміхатися, любити, і вони лягли всі в могилу".