Зустріч Байдена і Путіна: Чи буде прорив?

Максим Ялі
Максим Ялі

Політолог

Джо Байден і Володимир Путін ТАСС

Сьогодні в Женеві нарешті відбувається настільки очікувана зустріч президентів США Джо Байдена і Росії Володимира Путіна. Чи варто сподіватися на прорив у міждержавних відносинах?

Про це пише Максим Ялі на своїй сторінці в Facebook.

Зустріч Байдена з Путіним: Чому все буде нудно і нецікаво

На мій суб'єктивний погляд, це буде той випадок, коли ажіотаж напередодні перевищить очікувані підсумки.

Порядок денний зустрічі всім вже давно відомий. Підсумки, фактично, теж.

Ще кілька тижнів тому прессекретар Путіна Пєсков заявив, що російська сторона не очікує проривів від цієї зустрічі. Обидві сторони погодилися, що двосторонні відносини знаходяться на нижній точці з часів холодної війни.

Журналісти зараз проводять паралелі із зустріччю Горбачова з Рейганом в 1985 році, яка також відбулася в Женеві й стала початком "перезавантаження" відносин і зближення позицій двох країн. Чим це закінчилося, у Кремлі чудово пам'ятають і не втомлюються нагадувати своїм громадянам про найголовнішу "геополітичну катастрофу ХХ століття" - розвал СРСР.

Тому ніякого реального "перезавантаження" після сьогоднішньої зустрічі Путіна і Байдена очікувати не варто.

За підсумками зустрічі прозвучать ритуальні мантри по позиціях, які викликають "серйозну заклопотаність" у кожної зі сторін.

Байден втретє з початку тижня заявить про підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, заклопотаність діями Росії у сфері кібербезпеки, переслідуванням опозиції всередині країни тощо.

Загалом саме те, що вже звучало в комюніке по РФ за підсумками саміту НАТО і G7.

Новини за темою: "Лише для союзників": П’ять причин, чому Україну не запросили на саміт НАТО

У дипломатії це називається "передбачуваністю політики сторін". Байден в цьому плані, якщо порівнювати з Трампом, вкрай передбачуваний і діє як політик "старої школи". Чи жарт, він ще Громико пам'ятає!

Путін окремо для своїх журналістів заявить, що нема чого США лізти у внутрішні справи РФ, "це не ми" щодо кібератак і "істотних розбіжностей по Україні". Ну і про "певні позитивні сигнали" з менш важливих питань: неприпустимість поширення ядерної зброї, кліматичні зміни, Афганістану, вирішення конфліктів в Сирії, Лівії, Ізраїлі.

Чому я вважаю що все буде понуро і нецікаво?

Нагадаю, що найцікавіше після зустрічі Путіна з Трампом в Гельсінкі, яку очікували як мінімум не менше, була спільна пресконференція двох президентів.

На якій Путін "з'їв з потрохами" Трампа і того піддали нереальній критиці американські ЗМІ. Як його тільки тоді не називали ліберальні медіа...

Команда Байдена завбачливо вирішила уникнути подібної публічної прочуханки та ризиків. Причини очевидні.

Так що за підсумками зустрічі кожен президент дасть підготовлені відповіді на очевидні питання. Все буде нудно і нецікаво.

В українських ЗМІ кидатимуть у повітря чепчики про те, що Байден Україну "не злив". А як він може це зробити? Навіть Трампу, який, впевнений, із задоволенням розміняв би "українську карту" на "сирійську" або "північнокорейську", не зміг цього зробити. Тому що двопартійний консенсус.

Байден, який як мінімум на словах завжди підтримує Україну і прекрасно усвідомлює значення нашої країни для Путіна і зовнішньої політики Кремля в цілому - тим паче. Тут буде довгий торг, і Путіну потрібно ще щось порівняно важливе запропонувати йому у відповідь. Поки я таких "козирів" не бачу.

Крім того, найголовніша оперативна мета Кремля вже досягнута - "Північний потік-2" восени буде благополучно добудований. В Афганістані, після виведення залишків американського контингенту восени, ризики безпеки для РФ тільки зростуть. Тому в цій сфері Кремль зацікавлений у співпраці. Можливі також певні поступки й щодо Сирії з Лівією.

Але головною стратегічною метою зустрічі Путіна і Байдена є початок діалогу за новою угодою про скорочення ядерних потенціалів двох держав після завершення дії СНО-3, дію якого обидві сторони продовжили в лютому на п'ять років без нарікань.

Безумовно говоритимуть про ядерні програми Ірану і КНДР. Але в цих питаннях Кремль не має вирішального голосу.

На відміну від США в питанні перспектив вступу України в НАТО і, головне - імплементації політичної частини Мінських угод. Які екскуратор "псевдореспублік" Сурков нещодавно назвав головною дипломатичною перемогою Путіна. Ось їх імплементація - це і є пріоритет Кремля і допомога США в тиску на Київ дуже буде доречна.

Питання навіть про надання ПДЧ поки не стоїть на порядку денному. У підсумковій заяві чітко сказано, що без реформ і результатів у боротьбі з корупцією Україна його не отримає. А це вже залежить від нас самих і судячи з "успіхів" 30 років тривати це може ще не менше.

Новини за темою: Підсумки саміту НАТО: Три важливі моменти для України

Так що набагато більш красномовними підсумками зустрічі для України будуть не заяви Путіна і Байдена на пресконференціях, а ситуація на Донбасі після неї. Швидше за все, буде все спокійно. Поки. А ось реальна картина щодо того, чи домовляться Путін і Байден про щось без участі України - стане зрозумілою вже восени.

Ось тоді й "порахуємо курчат".

Максим Ялі

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.