Зеленський переслідує Медведчука, щоб витіснити його з російського переговорного напрямку і застовпити цю справу за собою. Але із Зеленським Росія не хоче працювати

Володимир Скачко
Володимир Скачко

Український журналіст

Зеленський та Медведчук

Володимир Зеленський та Віктор Медведчук

з відкритих джерел

Наприкінці жовтня в Україні знову загострилася боротьба за Росію між президентом Володимиром Зеленським і Віктором Медведчуком, головою політради партії "Опозиційна платформа – За життя" (ОПЗЖ), якого сам Зеленський визначив у свої головні вороги

Оригінал – на сайті "Украина.ру".

Причому не секрет, що Зеленський переслідує Медведчука, щоб витіснити його, "кума Путина", з російського переговорного напрямку та застовпити цю справу за собою. В оточенні Зеленського ж не дарма так пробивають ідею особисто зустрічі президентів України та Росії – Зеленському здається, що для повної легітимності й самоствердження на міжнародній арені йому не вистачає тільки путінського "благословення". А Путін не вважає за потрібне зустрічатися із Зеленським, бо не бачить тем для переговорів.

І це верхівкове нестикування, на загальну думку, вже шкодить обом країнам, але більшою мірою, звичайно ж, Україні.

І ось 22 жовтня Зеленський в інтерв'ю агентству Bloomberg заявив, що Україна готова надати "Газпрому" знижку на транзит природного газу до Європи, щоб збільшити обсяг постачання і послабити енергетичну кризу в регіоні.

"Україна пропонує ці додаткові можливості для всіх країн – потенційних транзитерів. Ми хотіли б бачити як клієнтів європейські компанії, але й у "Газпрому" є додаткові потужності. Враховуючи поточний тариф, знижка складе, як я припускаю, 50%", – сказав він.

Щобільше, додав, що знижка можлива вже зараз на весь додатковий обсяг газу, що транзитується понад обумовлені контрактом 40 млрд кубів.

І тим самим президент України фактично погодився з тим, що раніше говорив його російський візаві Володимир Путін, коли запевняв усіх, що продовження транзитного договору з Україною цілком можливо і після 2024 року, якщо та запропонує вигідні комерційні умови. Зниження ціни на транзит – одна з таких умов.

І ось притиснутий до стінки енергетичним колапсом, що насувається напередодні холодної зими, Зеленський як би погодився. І відразу ж потрапив під критику Медведчука, який сидить під домашнім арештом, яка звелася до одного – "пізно, Вова, пити Боржомі".

На думку лідера ОПЗЖ, пропозиція Зеленського про зростання прокачування газу є правильною, але швидше за все, безглуздою, тому що запізнілою.

"Тут питання полягає в тому, що це кому він пропонує? Якщо він пропонує європейцям, то європейці – це зробити не можуть, якщо він це пропонує росіянам, то росіяни повинні на це погодитися, погодяться чи ні – я не знаю... Ця пропозиція є запізнілою, тому, на мій погляд, вона є недоговороздатною, тому що сьогодні Росія, мабуть, зацікавлена у запуску "Північного потоку-2", не збільшенням, прокачуванням через ГТС України. Але домовлятися треба, пропонувати треба, треба шукати спільні сьогодні можливості, для розвитку торговельно-економічних відносин", – сказав Медведчук в інтерв'ю українському телеканалу "Перший Незалежний".

Однак натомість він знову запропонував не обмежуватися газом, а відновлювати українсько-російські економічні та торговельні відносини по всьому спектру.

"Відновлення торговельно-економічних відносин із Росією – це головний сьогодні фактор, який може вплинути на розвиток України... І енергетична криза, а це криза сьогодні не тільки постачання газу, вартості газу, зростання житлово-комунальних тарифів – це ще й вугілля, якого немає, це ще й електроенергія, якої недостатньо. Це все те, що може бути компенсовано або все, що може бути усунуто шляхом саме відновлення торговельно-економічних відносин із Росією", – сказав політик.

А далі Медведчук звинуватив Зеленського в дешевому, нещадному, але теж безглуздому піарі. Тобто зробив те, що найбільше любить робити акторський президент України, але всіляко приховує і ненавидить всіх, хто його викриває. А Медведчук вдарив, що називається, по хворому: "У планах цієї влади, яку очолює пан Зеленський, таких прожектів або реальних проєктів (відновлення відносин з Росією. – Авт.) не існує, ну а пропозиція заради піару, ну що ж, треба спробувати це зробити реальністю. Буде це вигідно Україні? Безумовно буде вигідно Україні, але чи зможе він домовитися – залишається питанням".

Питання дійсно залишається і зависає в повітрі. І стосується воно головної двосторонньої проблеми – політичної довіри один одному. І взаємин в самій панівній українській еліті, і двох президентів України та Росії, і двох еліт, що правлять у двох країнах.

І якщо йдеться про відносини між Зеленським і Медведчуком, то довіри тут немає зовсім. Президент України не просто не довіряє лідеру однієї з опозиційних партій, а й боїться його, бачить в ньому головного, більш розумного і більш успішного конкурента і бажає позбутися від нього будь-якими способами. У тому числі надзвичайно аморальними.

Буквально днями спалахнув і згас цілком цинічний і фарисейський скандал, пов'язаний із таємними планами Офісу президента і, треба розуміти, самого Зеленського відправити Медведчука в Росію, обмінявши його в рамках обміну утримуваними особами між Україною, самопроголошеними "ЛДНР" на Донбасі та Росією. Зеленський вирішив розіграти із себе твердого конституціоналіста-законника і сказав, що він із радістю обміняв би Медведчука, якби у того було російське громадянство, а раз ні, то Конституція, мовляв, забороняє торгувати громадянами України.

І справа тут не тільки в тому, що сам Медведчук заявив: у нього немає ніякого іншого, крім українського, громадянства і ставати фігурою обміну він не хоче. Проблема саме у фарисействі, подвійних стандартах і політичній неохайній непослідовності самого Зеленського.

За роки його президентства відбулися три обміни. У вересні 2019 року Зеленський благословив перший такий обмін: в Україну повернулося 35 осіб (режисер Олег Сенцов, моряки із заарештованих Росією кораблів під час провокації в Керченській протоці у 2018 році тощо). Але при цьому в Росію і "ЛДНР" по обміну пішли, як мінімум, 23 людини, які є... громадянами України. А обмінювати, видавати, приторговувати громадянами України кому-небудь прямо забороняє Конституція України. Повертати в країну – так, видавати – однозначно ні.

"Подивилася список "звільнених росіян". Як же багато в ньому громадян України. Тобто громадян України міняють на громадян України. І так було завжди – Київ наловивши людей з українськими паспортами на блокпостах, намагався обміняти їх на своїх військовополонених. Проблема була лише в тому, що для можливості обміну Україна хапала і хапала своїх громадян без розбору... Ну і, крім того, обмін громадян України на громадян України свідчить про те, що в Україні йде все-таки громадянська війна", – написала тоді журналіст Марина Ахмедова, яка раніше працювала в зоні бойових дій на Донбасі.

Але Зеленський тоді сказав: "Далі ми будемо наближати час повернення всіх наших полонених і продовжувати вже в мінському процесі розведення військ".

У грудні 2019-го й у квітні 2020 року картина з обміном, коли висилалися громадяни України, повторилася. Ось всі й звинуватили Зеленського в тому, що він тоді керувався подвійними стандартами та міркуваннями політичної доцільності, значить, може вчинити так і зараз, коли потрібно позбутися опонента.

Крім того, багато хто запідозрив і звинуватив Зеленського в тому, що він взагалі хоче обміняти Медведчука і на газ, і на прихильність Путіна щодо двосторонньої зустрічі у верхах. Однак є в цій ситуації два дуже вагомих "але".

По-перше, у відносинах між Україною та Росією намітився очевидний пік замерзання, коли Кремль практично оголосив керівництво недоговороздатним в усіх напрямках і явно розраховує на зміну (ротацію) кадрів під впливом, скажімо м'яко, найнесподіваніших факторів. І вже точно, якщо вірити словам Путіна, ніякої довіри до Зеленського немає зовсім.

По-друге, – і це теж важливо! – лідер ОПЗЖ Медведчук, як завжди, пропонує і підтверджує свої послуги в нормалізації двосторонніх відносин. І це нормально. Але виникають зустрічні питання: а чи потрібно його посередництво в такій справі, чи є він разом із його партією репрезентативними виразниками настроїв в суспільстві, і чи володіють вони достатніми навіть не повноваженнями або механізмами, а хоча б потенційними можливостями ситуацію виправити? Іншими словами, чи ставив Кремль на Медведчука й ОПЗЖ так, як тим хотілося б?

Володимир Скачко

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.