Союзна держава Росії та Білорусі: Що отримав Лукашенко та відібрав Путін

Ярослав Романчук
Ярослав Романчук

Білоруський політик і економіст, керівник "Науково-дослідного центру Мізеса"

Президент Білорусі Олександр Лукашенко і президент Росії Володимир Путін РИА Новости

9 вересня закінчилася чергова зустріч Володимира Путіна й Олександра Лукашенка. Заявили про узгодження всіх 28 союзних програм. Про що домовились лідери країн?

Про це пише Ярослав Романчук на своїй сторінці у Facebook.

Перемога Лукашенка: на 2022 рік ціна газу для Білорусі буде така ж, як у 2020-му – $128,5 за 1 тис. куб. м. Одна справа заплатити за 18,8 млрд кубометрів (обсяг споживання у 2020) $2,3 млрд, інша – за європейською ціною $700 за тисячу кубів – $13,2 млрд. Так, припустимо була б знижка і корекція на логістику. Припустимо такий обсяг постачання обійшовся б у $10 млрд. Газова пільга майже у $8 млрд – це, безсумнівно, ціна покупки всього того, що захотів у нинішніх умовах Володимир Путін.

Друга перемога Лукашенка – відкладена політична інтеграція. Тобто союзного президента, голови уряду Союзної держави не буде. Це була початкова позиція офіційного Мінська. Формально Білорусь зберігає політичну незалежність із Лукашенком на чолі.

Третя перемога Лукашенка – зняття з порядку денного питання єдиної валюти. Збереження BYN-рубля – це збереження критично важливого інструменту підтримки національної економіки. Це формальний, але все ж якір того, що Білорусь залишається незалежною країною.

Четверта перемога – збереження національної білоруської податкової системи. сторони тільки "планують ввести інтегровану систему адміністрування непрямих податків". Це явно не одне і те ж, що прийняття Білоруссю російської податкової системи.

Новини за темою: У Білорусі набагато більше шансів вступити в ЄС і НАТО, ніж в України

П'ята перемога Лукашенка – підписання інтеграційних програм із відкладеним строком їх виконання. Білоруський правитель – майстер інтерпретацій формальних текстів. Він витягне максимум для себе з пояснення підписаної угоди про проведення "спільної макроекономічної політики". Він нагне у свій бік роз'яснення про "єдину енергетичну політику". Він за допомогою своїх лобістів затягне переговори про гармонізацію податків. "Спільне", "єдине" – все залежить від балансу мотивів, інтересів і потенційного прибутку голови ЗАТ Білорусь і всіх тих, хто давно і міцно освоює російський бюджет.

Шоста перемога Лукашенка – військова кооперація, парасолька безпеки Кремля над своєю сумнівною легітимністю. Питання політичної влади зняте з порядку денного. Можна метати громи й блискавки в Польщу, Литву і навіть НАТО. Кремль узяв на себе роль захисника Лукашенка останньої надії. Зрозуміло, не безплатно.

Перемоги Путіна не настільки очевидні. Проте, досягнуті домовленості дозволяють йому вкорочувати довжину російського повідця для Лукашенка. Підписання 28 союзних програм, текст яких диктував саме Кремль, – це політична перемога Путіна. Напередодні профанації парламентських виборів 19 вересня в Росії такий зовнішньополітичний жест може піаритися Кремлем, як інтеграційна перемога.

Путін отримав таке:

1) Білоруське законодавство під копірку російського. Через зв'язки чиновників, військових, силовиків Кремль отримає ще більше можливостей перетягнути на свій бік VIP-номенклатурно-силових начальників.

2) Єдиний фінансовий ринок – природно, за правилами російського. Розмір грошового ринку Білорусі – менше ніж 3% російського. Ось така буде і рівність. Російські банки вже активно пропонують свої послуги білоруським боржникам.

3) Єдиний енергетичний ринок. Поки білоруські енергокомпанії державні. Поки "Белтопгаз" (роздрібний продавець) – державна структура. Поки НПЗ, "Білорусьнафта" – під контролем виключно Лукашенка і ЗАТ Білорусь. Такого більше не буде. Захід російських нафтових і енергетичних баронів в Білорусь обумовлений.

4) Єдиний транспортний простір. Мало не пряма вказівка на злиття залізниць, авіаційного простору ("Белавіа" – goodbye). Теж ласі шматки для кураторів транспортних генералів.

5) Спільна промислова і сільськогосподарська політика. Кремль буде купувати "червоних директорів", професійних менеджерів, заманювати до себе перспективні проєкти – через національні програми. Керівників білоруських міністерств, концернів і холдингів заманити довгим RUR-рублем із виконанням валових показників не складе великих труднощів.

6) Безперешкодне розміщення російської військової інфраструктури та військ на території Білорусі. Навіть формально білоруська військова політика вже похована.

Новини за темою: "Нафтова голка": Чи дійсно Росія дотує Білорусь?

Лукашенко і Путін увійшли на 22-е коло інтеграції. Щороку проводяться зустрічі, підписуються документи, проводяться засідання. У 2022-му баланс вигод між білоруським ЗАТ Білорусь явно зміститься на користь Кремля і його комерційних агентів. Свободи маневру у білоруського правителя практично не залишиться. Але на короткому повідку у Путіна, на гачку у Кремля – це краще, ніж на лаві підсудних у Гаазі. Це безпечніше, ніж у режимі чисто ринкових відносин із Росією. З урахуванням корупційності, продажності, цинізму російських олігархів і номенклатурно-силових схематозників, з якими Лукашенко освоїв не один мільярд доларів, глава Білорусі знову може вивернутися. Особливо якщо Путін із різних причин ослабне, якщо Росія зануриться у політичну гризню-міжсобойчик, а енергоресурси перестануть бути геополітичною зброєю.

Ярослав Романчук

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.