Історія "ПрикарпатЗахідТранс" без емоцій

Дмитро Джангіров
Дмитро Джангіров

Журналіст

depositphotos.com

Емоціями в цій історії є санкції з боку РНБО. А емоції - поганий помічник для професіоналів, навіть якщо вони за професією комік і ветеринар

Оригінал - на сайті Капітал.

Втім, почати можна і з емоційної історії: наприкінці 2014 року поряд із селом Смига Рівненської області мало не зійшлися у збройному розбиранні два патріотичні угруповання, озброєні автоматичною зброєю. Предметом протистояння патріотів був об'єкт ЛПДС 5С-структурний підрозділ ДП "ПрикарпатЗахідТранс" (далі - ПЗТ). Ви, напевно, не здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що ціною питання був не сам об'єкт, а його вміст - тисячі тонн дизельного палива, які знаходилися в трубопроводі та резервуарах.

"Захопити, викачати та продати" - ця нехитра схема була досить поширеною, починаючи з весни 2014 року, і їй не гребували навіть патріотично (на той момент) налаштовані олігархи. Втім, в умовах повного паралічу правоохоронних органів, ця схема працювала і в менших масштабах - на рівні окремих складів, фермерських господарств, приватних будинків.

Однак, ПЗТ зумів зберегти як свою інфраструктуру - трубопроводи й сховища - так і паливо своїх клієнтів.

Обмежені можливості

ПЗТ - трубопровідна транспортна компанія, яка володіє частиною міжнародного нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок". Функціонал ПЗТ - приймати на транспортування дизельне паливо, вироблене на нафтопереробних заводах в Російській Федерації та Республіці Білорусь, транспортувати його територією України та віддавати замовникам або в Україні, або в Угорщині. І ВСЕ!

Приймати паливо в Європі (Угорщині) і транспортувати його в Україну технічно неможливо. Також неможливо транспортувати паливо з однієї точки України в іншу по трасі трубопроводу, бо - ще раз звертаємо увагу! - трубопровід, що належить ПЗТ, є частиною міжнародного трубопроводу, який спочатку створювався як частина глобальної трубопровідної системи СРСР. "Точки входу" в нього розташовані на території РФ і РБ. І все.

До і після 2015-го

У 2014 році робота підприємства була паралізована, причому не тільки нальотами кримінальних груп з патріотичною символікою, а й судовими тяжбами, які супроводжувалися арештами майна. Плюс "приватні" врізки в трубопровід по всій його довжині, що проходить по Україні - при потуранні (якщо не співучасті) правоохоронних органів.

У той час колектив ПЗТ становив 600 співробітників, у яких почалися затримки з виплатою заробітної плати; в умовах простоювання трубопровідного комплексу почалися звільнення.

В кінці 2015 року ПЗТ була придбана швейцарською компанією International Trading Partners AG у колишнього власника - російського ЗАТ "Транснафтопродукт".

Швейцарський власник забезпечив охорону всього інфраструктурного комплексу підприємства, включаючи збереження палива, виплату заборгованості по заробітній платі, підтримання обладнання в технічно справному стані. І з червня 2016 року ПЗТ відновив транспортування дизельного палива для своїх клієнтів.

Далі - звичайна історія: зростали обсяги транспортування і, відповідно - податкові надходження до бюджетів усіх рівнів в обсязі десятків мільйонів гривень. Створювалися нові робочі місця з гідною оплатою в різних регіонах - по всій трасі трубопроводу, що створювало мультиплікаційний ефект: сотні нових робочих місць створювалися на суміжних підприємствах і/або в суміжних галузях.

У березні 2019 у підприємства з'явився співвласник і стратегічний партнер з Білорусі, прихід якого дозволив диверсифікувати джерела відвантаження дизельного палива в трубопровід. Після більш ніж 25-річної перерви дизель виробництва Мозирського НПЗ став також надходити в Україну по трубі з найменшими транспортними витратами.

Ефект інвестицій

ПЗТ при новому власнику провів масштабну модернізацію і розширення всієї інфраструктури, була запущена новітня система контролю кількості і якості нафтопродуктів.

Як наслідок конкуренції, ціни на дизельне паливо, імпортоване Україною, стали падати - очевидно, що поставка нафтопродуктів по трубопроводу в рази дешевше транспортування морем або залізницею. Премія до цінових котирувань на дизель (одна зі складових ціни для покупця) знизилася з $60-80 за тонну в період простою ПЗТ до $20. Тобто, відновлення роботи трубопроводу з неминучістю призвело до зниження ціни для споживачів по всій Україні.

Наприкінці 2016 р. відновилося транспортування нафтопродуктів через територію України до Європи: понад мільйон тонн дизеля було прокачано до Угорщини для європейських споживачів.

Не весь транзит однаково корисний?

Мантра про унікальний транзитний потенціал України існувала всі роки незалежності, мабуть, до 2014 року. І хоча згідно з державною пропагандою вже 7 років йде війна з Росією, той же "Нафтогаз України" чомусь люто бореться за продовження транзиту російського газу через українську ГТС, і в цілому - успішно. Хоча договір доводиться укладати безпосередньо з російським "Газпромом". А засновником "Газпрому", як прямо написано в його статуті, є уряд Російської Федерації.

За газовими баталіями якось рідко згадується той факт, що державна "Укртранснафта" також укладає прямі договори на транзит нафти з російськими компаніями.

Питання - чому влада на чолі із Зеленським розглядає точно таку ж діяльність "ПрикарпатЗахідТрансу", який завжди працював в українському правовому полі та виключив саму можливість контрабанди, яка завдає шкоди національній безпеці?

Хто постраждав від діяльності ПЗТ?

Питання, винесене в підзаголовок, еквівалентне багатовіковому cui prodest? І відповідь на нього вказує на головних бенефіціарів введення санкцій проти ПЗТ, які заблокували роботу підприємства.

Головними постраждалими від роботи "ПрикарпатЗахідТрансу" - що забезпечував постачання в Україну і транзит російського і білоруського палива - були власники потужностей по морській і залізничній перевалці нафтопродуктів і афілійовані з ними трейдери, які зазнавали втрат через істотно нижчі ціни транспортування по трубопроводу (див. вище)

Українське нафтове лобі почало здалеку, спочатку домігшись в серпні 2020 року від Кабміну введення мита на дизельне паливо, вироблене в РФ і - увага! - що поставляється трубопровідним транспортом. Тобто, ніхто не боровся з імпортом палива з Росії, боротьба йшла за перерозподіл його потоків. І мита стосувалися тільки одного українського підприємства - ПЗТ.

Однак, попри безсумнівні ускладнення в роботі ПЗТ, підприємство вижило внаслідок європейського транзиту. Тоді професійні коміки та ветеринари - на виконання бажань нафтового лобі - вирішили просто відібрати у підприємства трубопровід, без якого воно дійсно абсолютно непрацездатне.

Без суду, посилання на закон і без доказів - рішенням РНБО, яке діє виключно в рамках ЗЕ-волюційної доцільності".

Закономірний підсумок

На сьогодні вся діяльність ПЗТ заблокована, майно та обладнання заарештовано. Його тепер охороняє державна "Уктранснафта" і, зрозуміло, за бюджетні кошти. Сплата всіх видів податків і зборів скоротилася у 23 рази - з 358,3 млн грн у 2016-18 до 15 млн грн у 2021 році. І, очевидно, вже скоро впаде до нуля. Про відсутність заробітної плати для сотень співробітників можна і не згадувати.

Кримінальні групи очікують в найближчому часі можливості зробити нові "врізки" в трубу. Ми самі побачили, як ціни на паливо ростуть, а ручне управління з боку Кабміну не допомагає.

А весь технологічний комплекс ПЗТ перетворюється на купу металобрухту, тому як нічого іншого, крім транспортування російського або білоруського палива в Україну, або через Україну в Угорщину, робити це підприємство не може. Можна, звичайно, прийняти рішення РНБО і наказати трубопроводу працювати по реверсу, ось тільки це не допоможе.

Безсумнівно, що вигоду від цього отримує виключно нафтове лобі, але ніяк не Україна.

Дмитро Джангіров

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.